Насіння цукрової кукурудзи

Основні аспекти вирощування цукрової кукурудзи

Кукурудза — одна з найбільш загадкових і в той же час незвичайних культур, що вирощуються на полях нашої планети. Не дарма у нас її називають царицею полів. По-перше, це один з трьох основних у світі злаків, завдяки якому тисячоліття розвивалася цивілізація Центральної і Південної Америки. По-друге — урожайний злак землі, її середня світова врожайність становить близько 4 т/га. На сьогоднішній день вона дає людству понад 500 основних і побічних продуктів, що використовуються як корми, їжа, сировину для переробної промисловості. По-третє — це єдиний культурний злак, який не має на сьогодні існуючого предка. По-четверте, кукурудза — настільки спеціалізована культура, що не може розмножуватися без впливу людини. Але в той же час, вона — найбільш досліджене культурна рослина. Її генетичний код (2n = 20) повністю розшифрований, і складена генетична карта 10 хромосом — і це по-п'яте. Внаслідок цього на цукровій кукурудзі було виявлено 13 генів, які суттєво впливають на вміст цукру. Однак у виробництві використовується три: звичайний цукровий — «шугари» (Su, ця кукурудза найбільш пристосований до механізованого вирощування і до стресових умов середовища), поліпшувач цукристості (Se), що працює разом з основним геном (Su), і останній ген — «шранкен» (щупле зерно) (Sh2), який формує суперсладкую кукурудзу. Сьогодні про цукровій кукурудзі доводиться чути значно рідше, в порівнянні з зерновий або звичайною, хоча насправді її можна назвати «Попелюшка полів». Сегмент цієї продукції в нашій країні ще не розкритий. Досить приваблива і рентабельність цієї культури, зернова тут і поряд не стоїть! Тому в цьому матеріалі ми коротко розповімо про це типі кукурудзи. Працюючи з будь-якою культурою, для початку завжди необхідно знати дві речі: походження культури та її біологічні особливості в залежності від генетичного різноманіття (тобто особливостей сорту). Це повноцінна і вихідна база для точного розуміння, які саме умови потрібні культурі. Найімовірніше вперше її почали вирощувати на території Південної Мексики або Центральної Америки. Найдавніші її знахідки — датуються приблизно 5200-3400 років до н. е. Сьогодні кукурудза вирощується на всіх континентах в районах, де сума середньодобових ефективних температур ( > 10°С) за період вегетації становить не менше 760°С.
Для кращого розуміння культури та її біологічних вимог незайвим буде висвітлити морфологію (опис) рослини.
 Коренева система складається з первинних (головний і гипокотильный) і вторинних (вузлові та эпикотильные) коренів. Головний корінь проростає першим і стимулює зростання 2-4 гипокотильных коренів. Найголовніше значення під час вегетації має головний корінь, який сягає до 170 см в глибину (основна маса коренів знаходиться на глибині 0-40 см). Але з появою потужних вузлових коренів фізіологічне значення і активність головного кореня зменшується і чільну роль відіграють вузлові. Для довідки: висота рослин, вирощених тільки на головних коренях, становить лише 50-60%, а продуктивність (маса зерна) — 10-45% в порівнянні з повноцінними рослинами. Головний корінь може розвиватися при низькій вологості грунту (14%), для розвитку вузлових коренів оптимальною вологістю є 25-27%. Максимальний приріст коренів (3-5 см на добу) спостерігається в фазі цвітіння. Загальна кількість коренів на головному стеблі — 18-35 шт., а в рослині в цілому (з урахуванням пасинків) — 60-90.
 Стебло у кукурудзи потужний, досягає висоти близько 170-200 см у цукрового типу. Товщина — 3-7 см, стебло заповнений паренхімою. Цукрова кукурудза може утворювати певну кількість пасинків. При належному догляді і рівні живлення їх видалення небажано.
 Лист є джерелом надходження в рослину органічної речовини. Кукурудза належить до рослин С4-типу фотосинтезу, продуктивність яких значно вище, ніж рослин С3. Це пов'язано з особливостями будови провідної системи листа. Жилки листя з'єднуються між собою в середньому через кожні 0,5 мм (анастомози), створюючи мережу провідних пучків, що забезпечує прискорене переміщення та рівномірний розподіл води і елементів живлення, і, відповідно, досить швидкий відтік продуктів фотосинтезу. Вміст цукру в зерні цукрової кукурудзи (Su) становить 5-10%, покращена цукрова кукурудза (Se) має вміст цукру 7-15%. З-за тонкої плодової оболонки її зерна легко пошкоджуються при механізованому збиранні. Кукурудза суперсолодка (Sh2) містить цукру 20-30% і залишається довго в технічній стиглості, проте вирощувати її найважче. По-перше, насіння характеризуються зниженими схожістю та енергією проростання з-за малої кількості поживних речовин в ендоспермі. По-друге, для сходів їй необхідна висока температура — 15°С і вище. При підготовці насіння до посіву слід мати на увазі, що зерна з геном Sh2 дуже крихкі і легко пошкоджуються. За кольором зерна цукрова (солодка, овочева) кукурудза поділяється на три класи: жовта, біла і «біколор».
Сьогодні в нашій країні цукрову кукурудзу вирощують переважно фермери та особисті господарства невеликими масивами (1-3 га). Тут операції (посів, пасынковка, обробки) виконуються вручну або, в кращому випадку, за допомогою малої механізації. Прибирання проводиться тільки вручну. Основне джерело реалізації — ринок свіжих овочів. Але є господарства, де під цукрову кукурудзу відведено до 50 га і застосовуються механізовані догляд та прибирання. Основний напрямок продукції — переробка. З в сегменті гібридів цукрової кукурудзи на сьогоднішній день можна виділити не так вже багато позицій. Французька компанія Clause пропонує кілька відмінних гібридів: Леженд F1 (Se) і Лендмарк F1 (Sh2). Технічна стиглість зерна наступає на 70-75-й день після сходів культури і продовжується 7-10 днів. Довжина качанів — 16-18 і 21 см, відповідно, кількість поздовжніх рядів — 16 і 12-14. Зерно і вирівняне однорідне, велике, жовтого кольору. Висота рослин — 170 і 195 див. Гібриди відрізняються високими смаковими якостями, привабливим товарним виглядом. Лендмарк F1 — можливістю більш тривалого зберігання. Обидва гібрида показують високі результати в нашій країні. Використовуються як для ринку свіжих овочів, так і для переробки.
Перш ніж перейти до питань про вирощування цукрової кукурудзи, зазначимо біологічні особливості культури, які полягають у чотирьох основних вимогах — до тепла, вологи, світла і грунту.
 Кукурудза — теплолюбна рослина (це зрозуміло за місцем її походження). Мінімальна температура проростання насіння — 13...15°С (замість 10°С на звичайній кукурудзі), сходи з'являються при температурі від 15°С. Мінімальна температура грунту для сходів цукрових кукурудзи — 12...14°С. Молоді рослини (2-4 листка) витримують легкі заморозки, але при -3°С гинуть. У розпал вегетації (літній період) при температурі 14...15°С ріст припиняється, а при 10°С рослини не ростуть. Максимальна температура, при якій зупиняється ріст, — 45...48°С. У фазі цвітіння підвищення температури понад 25°С негативно впливає на запліднення рослин. При дощовій погоді пилок змивається, а надмірна сухість вбиває її. Тепла, волога, з легким вітром погода — найкраща для запилення. Оптимальна температура для росту і розвитку — 20...25°З, але і 30°С ще є припустимою, тільки не для фази цвітіння.
 Кукурудза — посухостійка культура. Завдяки сильному розвитку кореневої системи вона має можливість використовувати вологу з досить великого обсягу грунту. Транспіраційний коефіцієнт дорівнює 250, в два рази нижче, ніж у пшениці. Це означає, що для утворення одиниці речовини їй необхідно близько 250 одиниць вологи. За вегетацію кукурудзи необхідно 450-550 мм вологи (для ранніх і середніх сортів). Встановлена певна закономірність: 1 мм опадів дає можливість одержати 20 кг зерна на 1 га. До фази 7-8 листків кукурудза не страждає від дефіциту вологи. Найбільша кількість вологи їй необхідно за 10 днів до викидання волоті, коли йде інтенсивний ріст стебла (у деяких типів кукурудзи він може складати 15 см за добу) і накопичення сухої речовини. Уповільнення обміну речовин для цієї культури неприпустимо (що обумовлено С4-типом фотосинтезу). За період 10 днів до викидання волоті і 10-15 днів після нього рослина повинна використовувати 40-50% загальної кількості необхідної вологи за сезон. В період інтенсивного росту одна рослина може споживати 2-3 л води/день. Але при перезволоженні ґрунту та відсутності в ній повітря різко знижуються врожайність і якість продукції, сповільнюється надходження фосфору.
 Цукрова кукурудза — світлолюбна рослина короткого дня. Тому загущення посівів неприпустимо. Найкраще рослини вегетують при 8-10-годинному дні, а при його збільшенні затягуються строки дозрівання. Кукурудза среднетребовательна до родючості ґрунтів. Оптимальна рН = 5,5–7,0. Холодні, заболочені, кислі, глинисті і засолені ґрунти малопридатні для вирощування цієї культури.
Під час вирощування цукрової кукурудзи, як, втім, і будь-якої іншої культури, необхідно виконувати безліч дій і операцій, щоб створити оптимальні умови для рослини. Але серед усього розмаїття засобів і дій можна виділити три основних. Три кити, на яких грунтується весь процес вирощування: догляд, який полягає в раціональних термінах вирощування культури, оптимальних попередниках, меліорації, належна підготовка грунту і своєчасна агротехнологія під час вирощування, тобто створення умов, найбільш наближених до вимог культури і конкретного сорту. Двома складовими догляду є система удобрення, система захисту, які на 60-70% визначають продуктивність культури.
 Попередники. Цукрова кукурудза досить вимоглива до попередників. По-перше, структура грунту повинна бути оптимальною, по-друге, попередники не повинні сильно «висушувати» ґрунт (соняшник, цукрові буряки). Зернові, зернобобові, гречка, баштанні, овочеві та картопля є придатними попередниками.
 Обробка грунту. Після збирання попередника поле дискують на глибину 6-8 см. Потім вносять мінеральні і органічні добрива і проводять оранку на глибину 27-33 див. При необхідності через два-три тижні після оранки проводять поверхневу обробку культиватором чи дисковими боронами. Навесні проводять ранньовесняне боронування для закриття вологи. Після появи сходів бур'янів проводять культивацію на глибину 10-12 см. Перед посівом — передпосівну культивацію на глибину посіву і протягом години сіють.
 Посів. Посіви цукрової кукурудзи не слід розміщувати близько до посівам кормових (обов'язкова ізоляція 800-1000 м), інакше на качанах цукрової кукурудзи з'явиться багато зерен кормового типу, що негативно позначиться на смакових якостях продукту. Норма висіву насіння становить, в залежності від сорту та маси 1000 зерен, 10-12 кг/га, густота стояння — до 65-70 тис. росл./га (при зрошенні), при схемі 70х25–30 см, глибина загортання — 4-5 см. Після посіву, як правило, поле накочують для поліпшення контакту зерна з грунтом.
 Мульчування. Дуже багато фермерів у південному регіоні мульчування використовують на посівах цукрової кукурудзи. Цей прийом оптимізує вологість ґрунту і температуру, обмежує кількість бур'янів. Але найголовніше — дає більше світла для рослин (відображає), і вони значно раніше формують високий урожай.
 Використання гербіцидів на цукровій кукурудзі. Тут існують дуже серйозні обмеження, оскільки цукрова кукурудза використовується у фазі молочної стиглості, тому всі гербіциди для зернової кукурудзи застосовувати не можна.
Можуть бути наступні варіанти гербіцидної захисту:

• за 21 день до посіву при наявності кореневищних бур'янів використовують гліфосат + карбамід;
• перед посівом або до сходів використовують препарати гліфосатної групи;
• по вегетації у фазі 3-5 листків, за умови, що бур'яни знаходяться на ранніх стадіях розвитку, проводять обробку Титусом 25 (20-50 г/га) або Стелларом (1-1,25 л/га проти одно - та багаторічних дводольних та однорічних злакових; цей гербіцид проявляє часткову ґрунтову дію).

Під час вегетації сорти цукрової кукурудзи можуть утворювати пасинки. Залежно від особливостей сорту кількість пасинків може варіювати від 1-2 до 3-4. Сорти, які формують багато пасинків, на думку дослідників, не варто пасинкувати, так як цей прийом може значно знизити врожайність і стійкість рослин. Сорти, які формують 1-2 пасинка, пасинкувати можна, це лише прискорить розвиток і продуктивність рослин. Після пасынковки рослини необхідно підгортати, щоб уникнути полеганий. Крім того, за вегетації проводиться кілька розпушувань для знищення бур'янів.
 Добриво. Хоча кукурудза і среднетребовательна до родючості грунту, це не означає, що вона може обійтися без добрив. Навпаки, кукурудзі необхідні значно більші дози добрив, ніж іншим зерновим культурам. На формування 1 т зерна з відповідною кількістю стебел і листя використовується: азоту 24-32 кг, фосфору — 10-14 кг, калію — 25-35 кг, магнію і кальцію — 6-10 кг, сірки — 3-4 кг, бору — 11 г, міді — 14 г, марганцю — 110 р, молібдену — 1 г, цинку — 85 г, заліза — 200 р. Дуже позитивно культура висловлюється на осіннє внесення органічних добрив (20-60 т/га). Сьогодні спостерігається картина, коли макроелементів (NPK) вносяться деякими господарствами навіть більше, ніж це необхідно (особливо азот). Але важливо пам'ятати, що на кожну одиницю макроелементів рослина має бути забезпеченим і одиницею мікроелементів при оптимальному гормональному розвитку (тобто відсутність стресів і готовності рослини засвоювати елементи живлення). Тому дуже часто господарства не бачать ефекту від підвищення доз добрив. Взагалі мінеральне живлення має обов'язково включати макроелементи+мікроелементи+фітогормони або амінокислоти. Порушення цієї тріади знижує ефективність системи удобрення.
 Азот має найбільший вплив на рівень врожайності, за умови балансу з іншими 11 елементами. Інтенсивне споживання відбувається з фази 6-8 листків. До періоду засихання маточкової ниток (рильця) споживається близько 85% азоту. При дефіциті азоту формуються низькорослі рослини з дрібними світло-зеленими листками. В середньому на 1 т зерна потрібно N15–20. Карбамід — краще азотне добриво для кукурудзи, оптимальним є варіант використання аміачної селітри і карбаміду у співвідношенні 1:1. Вносити ці добрива краще за тиждень до посіву, під культивацію. Дуже добре кукурудза висловлюється на триразові, з інтервалом у 7 днів, позакореневі підживлення 5% розчином карбаміду у фазі 7-8 листків.
 Фосфор важливий для кукурудзи при:

• укоріненні і початку розвитку;
• формування генеративних органів.

Якщо в цей період виявився дефіцит фосфору (листя стає фіолетово-вишневими), безглуздо вносити його під час вегетації, ефект буде лише у компаній, які продадуть вам добрива для цього, а для вашої кукурудзи нічого не зміниться. Оптимальним варіантом є внесення амофосу (100-150 кг/га), так як тут фосфор легкодоступний і може забезпечувати рослини в початкових періодах зростання, що супроводжуються, як правило, прохолодною погодою.
 Калій інтенсивно засвоюється від фази 5-6 листків до цвітіння. Чим більше засвоєного калію, тим вище врожайність культури, так як він оптимізує водний режим, засвоєння азоту і т. д. З калійних добрив слід оптимально використовувати калійну сіль, хлористий калій, калимагнезий. Для корекції мінерального живлення макроелементами доцільно використовувати по листу Плантафол 20:20:20 (1-3 кг/га).
 Присутність кальцію і магнію необхідно протягом всієї вегетації. При нестачі сірки засвоєння азоту припиняється (на 10 засвоєних одиниць азоту повинна бути засвоєна 1 одиниця сірки). Норма внесення сірки складає близько 30-40 кг/га. Джерелами сірки є: сульфат амонію, калімагнезія, гіпс, а по листу — сірчанокислий магній 5%. Всю норму фосфорних (або близько 90%) і калійних добрив необхідно внести з осені під оранку. Перед посівом вноситься 10% фосфорних добрив і 80% — азотних. Решта 20% азотних добрив вносяться за вегетації. При вирощуванні кукурудзи на краплинному зрошенні як мінімум 40-50% фосфорно-калійних добрив вносять з осені. Передпосівні норми і фертигацію повинні прораховувати агрохімічні лабораторії. Це питання виходить за рамки даного матеріалу.
 З мікроелементів для кукурудзи визначальне значення мають цинк, бор, мідь. Кукурудза дуже чутлива до дефіциту цинку і заліза, среднечувствительная до дефіциту бору і міді, на лужних ґрунтах — до марганцю. Внесення мікроелементів повинно починатися з підготовки насіння, можливо в комплексі з протруйниками. По вегетації обробка мікроелементами повинна проводитися з фази 7-8 листків у триразової повторності з інтервалом 7-10 днів. Застосовуються Реаком-СР-Кукурудза (3-5 л/га) або Брексил (1 кг/га). Крім того, як вже зазначалося вище, рослині, особливо в стресових умовах, необхідні додаткові фітогормони. Інакше процеси обміну речовин, росту і розвитку можуть значно загальмуватися. В цьому випадку можна використовувати кілька препаратів: Мегафол (0,5 л/га), Вимпел (500 г/га) або Витазим (2 л/га) у фазі 5-7 листків і перед викиданням волоті.
 Захист від хвороб і шкідників. Зважаючи своїх біохімічних особливостей цукрова кукурудза є дуже чутливою культурою і, порівняно із звичайною, сильніше уражується шкідниками і хворобами. Найбільшої шкоди завдають дротянки, шведська муха, попелиці, кукурудзяний (стебловий) метелик, бавовняна та озима совки; з хвороб найбільш шкідливі і поширені пухирчаста та летюча сажки, фузаріоз сходів, фузаріоз качанів, гельмінтоспоріоз, кореневі та стеблові гнилі, нигроспориоз. Необхідно обробляти посівний матеріал препаратами проти комплексу ґрунтових шкідників (Пончо, 3-3,5 л/т, знімає дротяників і шведську муху до фази 6-8 листків або имидаклоприды) і хвороб (Іншур Перформ, 0,5 л/т знімає кореневі гнилі, всі види сажки). В обробку насіння потрібно також включити або стимулятори росту, або комплекс мікроелементів (Реаком-СР-Кукурудза, 3-4 л/т). Під час вегетації, починаючи з фази 3-5 листків, необхідно кожні 7-14 днів застосовувати комплекс біопрепаратів: Триходермін+Планриз+Пентафаг З (2+1+3 л/га), як з аркуша, так і під корінь (якщо крапельне зрошення). При виникненні захворювань працюють контактними препаратами (наприклад, на основі міді), або ж можна до фази 8 листків внести Абакус (1,5–1,75 л/га, термін очікування — 30 днів). У першій половині вегетації застосовують Протеус (0,5–075 л/га, проти попелиць і сисних шкідників, термін очікування — 20 днів), Децис Люкс (0,4–0,7 л/га, проти совок і метеликів, термін очікування — 25 днів), а у другій — тільки біопрепарати: проти всього комплексу шкідників Актофіт (1 л/га, термін очікування — 4 дні), а проти совок, метеликів і всіх листогризучих — Лепідоцид
(2 л/га).
 Прибирання і використання продукції. Цукрову кукурудзу прибирають у фазі молочно-воскової стиглості, коли зерна почнуть добре виконаними, придбають характерний для цієї фази сортовий колір. Верхівки насіння стануть рівними і гладкими, без вм'ятин і ознак зморшкуватості, ряди їх щільно зімкнуться і добре прощупуватися під листяним покривом, маточкові нитки (рильця), що виходять за обгортку, побуріють і висохнуть, обгортки качанів по краях почнуть підсихати. Зерна — порожнисті, блискучі, при роздавлюванні видають характерний легкий тріск і викидають струмінь негустого соку приємного солодкуватого смаку. Оптимальна вологість зерна — 70-75%. Зерна, які не досягли потрібної зрілості, виділяють рідкий сік солодкого, кілька приторного смаку, сіруватого кольору, швидко чорніючий на повітрі. Зерна перезрілої кукурудзи більш тьмяні, при роздавлюванні сік не виділяють. Коли вони знаходяться в стадії ранньої воскової стиглості, їх вміст має консистенцію м'якого сиру, вміст цукрів незначно, шкіра грубіє. Наявність на вершинах зерен вм'ятин, а тим більше ознак зморшкуватості неприпустимо, так як свідчить про сильному перезріванні зерна.
Доречно сказати, що найкращі смакові властивості (цукристість, духмяність, соковитість) кукурудза цукрова за умови збирання при температурі повітря нижче 20...22°С (ввечері — після 18:00 або вранці — до 7:00). При підвищених температурах цукру перетворюються на крохмаль і кукурудза втрачає свої особливі смакові властивості. Транспортувати зібрану цукрову кукурудзу краще в покривних листках (обгортках) і гофрокартонних ящиках з отворами для газообміну. Охолодження зібраної цукрової кукурудзи зберігає кращі смакові якості та товарний вигляд (свіжість) протягом декількох днів.