Насіння Капусту білочана рання Гермес F1, 2500 насіння Seminis

Насіння Капуста білочана  раннє Гермес F1, 2500 насіння  Seminis

 Дуже ранній гібрид. Призначений для споживання у свіжому вигляді. Дозріває через 55-58 днів після пересадки. Шкіряні округлі, масою 1-2 кг, чудово переносять транспортування. Шкіряні не розтріскуються й прекрасно зберігаються на корні. Щільність посадки 55-60 тисяч рослин на 1 га. Рекомендується для вирощування в плівкових теплицях і у відкритому ґрунті для отримання ранньої продукції.

Технологія вирощування.

Ботаніко-біологічні особливості

Капуста білочана (Brassica oleracea var. capitata f. alba L.) — дворічна рослина. У перший рік рослина утворює кочан, а на другий рік — розвиває квітковий виріб і дає насіння. Шкіряна капуста має добре розвинену кореневу систему, яка поширюється переважно в шарі ґрунту до 40-50 см.

Капуста — холодна рослина. Насіння починає проростати за 2-3 °C. Оптимальна температура для проростання насіння 18-20 °C. Добре загартована розсада після висаджування у відкритий ґрунт переносить короткочасні морози до мінус 5-6 °C. У період вегетації оптимальною є температура 15-18 С. Осінню, у період формування кочана, ріст і розвиток рослин тривають і за температури 5-10 °C.

Капуста висуває помірні вимоги до світла. Вона дуже вимоглива до вологи. У разі зниженої вологості ґрунту та повітря рослини розвиваються слабо, утворюють мало листя і дрібні кочани. Оптимальна вологість ґрунту 75-80% НВ.

За виносом поживних речовин капуста займає одне з перших місць серед овочевих культур. Потреба капусти в поживних речовинах у різні фази розвитку неодинакова. Найбільша кількість елементів живлення ця культура споживає під час утворення кочанів. Дуже важливо дотримуватися оптимального співвідношення поживних елементів у ґрунті. В азоті капуста потребує упродовж усього періоду вегетації, проте надлишок азоту, якщо немає достатньої кількості фосфору, і калію в ґрунті призводить до утворення пухких кочанів низької якості. Для капусти найкращим є вигнуті ґрунти зі слабкокислою реакцією ґрунтового розчину (рН=6).

Агротехніка вирощування

Найкращими попередниками для капусти є однорічні бобові, гарбузові, озимі зернові, цибуля. Для ранньої капусти вибирають зони з легкими ґрунтами, що швидше прогріваються навесні. Запорукою отримання раннього врожаю є здорова вирівняна розсада. Вона має мати вік 25-45 днів, залежно від способу вирощування, і 3-6 добре розвиненого листя. Орієнтовна схема посадки ранньої капусти 50 х 35 см, середньоспеченої — 70 х 35 см і пізньої — 70 х 45 см, або (90+50) x 25-45 см. Витрата насіння 50-90 штук на 10 м2 відкритого ґрунту. Найкраще приживляється касетна або гірчична розсада, оскільки під час її пересаджування коренева система не пошкоджується й рослини менше хворіють.

Для отримання високих урожаїв ранньої капусти (5-7 кг з 1 м2 або 50-70 т/га) упродовж вегетаційного періоду вносять мінеральні добрива з розрахунку N 160, P2O5 80, K2O 160 кг д.в. на 1 га; під пізній капусти вносять N 240, P2О5 120, K20 кг. на 1 га. Водночас отримують урожай 10–12 кг з 1 м2 (100-120 т/га). 50% від норми вносять під час основної підготовки ґрунту у формі нітроамофоски (500 г на 10 м2 для ранньої капусти, 750 г на 10 м2 для пізньої), залишок — у формі підкорму (аміачна та калійналінтери) упродовж вегетації. Норми внесення добрив коригують залежно від вмісту елементів живлення в ґрунті.

Регулярні поливи є одним із вирішальних чинників під час вирощування капусти. Ранню капусту поливають не менш ніж 5-8 разів, пізній — 8-12 разів. Поливна норма становить 350-400 л на 10 м2 (350-400 м3/га) за один полив до зав'язування головки та 400-450 л на 10 м2 (400-450 м3/га) після зав'язування. Дуже ефективне застосування крапельного зрошення та внесення водорозчинних добрив із поливною водою (фертигація). Водночас досягається рівномірніше зволоження й розподіл добрив у кореневій зоні, ефективніше використовується вода, менше ущільнюється ґрунт, не утворюється ґрунтова кірка. Мінеральні добрива в легкорозчинній формі вносяться з кожним поливанням.

Капусту впродовж усього вегетаційного періоду ушкоджують дуже багато шкідників: хрестові блошки, тля, капуста білинка та совка, капусна моль, трипси. Тому хімічний захист капусти — дуже важливий елемент технології. Заходи боротьби: у разі появи шкідників необхідно проводити систематичні, раз на 7-10 днів, оброблення інсектицидами: актара, золон, сумі-альфа, шерпа, фастак, номолт та ін. З огляду на те, що листя капусти покритий товстим восковим нальотом, обов'язково в робочий розчин додавати прилипачі (тренд, сільвет, зняте молоко або господарське мило — 30-50 г на 10 л води).

Найбільш небезпечний шкідник — весняна капуста муха. Її починається всередині-конце квітня, коли ґрунт прогріється до 12-13 °C. Муха відкладає яйця на кореневу шийку рослин або в ґрунт біля неї. Відроджувальні личинки впроваджуються в корені, прогризають у них ходи, унаслідок чого рослини починають в'янути (особливо в суху спеку), листя набуває синевато-свинцювального забарвлення, ріст сповільнюється або зовсім припиняється, і, нерідко, рослини гинуть. Заходи боротьби: підтримка високого агрофона, дотримання севооборту, профілактичні обробки (на початку льоту метеликів) інсектицидами, профілактичне замочування коренів розсади перед посадкою в суспензії актари (1,5 г/л води на 250 рослин) за температури 18-23 C і експозиції 90-120 хвилин. Також проводять окучування рослин, що перешкоджає доступу личинок до кореневої шийки та сприяє утворенню додаткових коренів.

Із хвороб найбільш шкідливими є судинний і слизовий бактеріози, фузаріозне в'янення. Заходи боротьби: суворе дотримання севооборту, підтримка високого агротехнічного фону, використання стійких сортів, протравлювання насіння. В останні роки як розстаду капусти, так і дорослі рослини вражаються перонопорозом. Для запобігання розвитку цього захворювання рекомендується проводити профілактичні оброблення препаратами проти штучних рос.